Узагальнення судової практики розгляду судами справ про корупційні адмінправопорушення за 2015 рік та перше півріччя 2016 року
Статтею 5 Конвенції ООН проти корупції, ратифікованої Україною Законом №251-V від 18.10.2006 року, передбачено, що кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності (п.1). Кожна Держава-учасниця прагне періодично проводити оцінку відповідних правових інструментів й адміністративних заходів з метою визначення їхньої адекватності з точки зору запобігання корупції та боротьби з нею (ч.3).
На сьогоднішній день не лише не існує єдиного розуміння поняття корупції, а і його визначення, яке враховувало б всі особливості корупційних діянь. Деякі науковці, в т.ч. і українські (М.І. Мельник)вказують, що у законі такого визначення не повинно бути.
В Законі України “Про запобігання корупції”, дано наступне визначення корупції: «Використання особою, зазначеною у ч.1 ст. 3 Закону України “Про запобігання корупції”, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч.1 ст. 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей».
Корупційне правопорушення- діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою зазначеною у ч.1 ст. 3 Закону України “Про запобігання корупції”, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність (ст.1 вказаного Закону).
Вказане узагальнення проведено згідно плану роботи Апеляційного суду Київської області на друге півріччя 2016 року.
Метою зазначеного узагальнення є вивчення спірних та проблемних питань, що виникають при застосуванні норм матеріального та процесуального права при розгляді даної категорії справ, аналіз причин помилок, що допускаються судами в справах даної категорії.
У процесі виконання узагальнення проаналізовано відповідні статистичні дані, матеріали узагальнень місцевих судів Київської області, постанови судів першої інстанції Київської області з Єдиного державного реєстру судових рішень, вивчено судові рішення місцевих судів та Апеляційного суду Київської області за 2015 рік та перше півріччя 2016 року.
Правове регулювання
До актів законодавства, якими слід керуватись у вирішенні справ про корупційні правопорушення, відносяться:
Конвенція ООН проти корупції, ратифікованої Україною Законом № 251-V від 18.10.2006 року;
Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією;
Конституція України;
Закони України “ Про запобігання корупції” № 1700-VII від 14.10.2014 року, "Про засади запобігання і протидії корупції";
Кодекс України про адміністративні правопорушення (глава 13-А);
Закон України “Про національне антикорупційне бюро України” № 1698-VII від 14.10.2014 року;
Постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. N 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, станов і організацій (затверджене наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну від 28 червня 1993 р. N 43.
Постанова Пленуму Верховного Суду № 13 від 25.05.1998 р. «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення,пов'язані з корупцією».
Статистичні дані
За 2015 рік, згідно даних наданих місцевими судами, в судах Київської області перебувало 102 справи про корупційні адміністративні правопорушення, повернуто - 8, розглянуто 92. Із закриттям провадження по справі розглянуто -14, з них із застосуванням ст.22 КУпАП - 2, за відсутності події та складу адмінправопорушення - 8, закінченням строків накладення стягнення – 4.
За перше півріччя 2016 року, згідно даних наданих місцевими судами, в судах Київської області перебувало 109 справ про корупційні адміністративні правопорушення, повернуто - 5 , розглянуто 94. Із закриттям провадження по справі - 20, з них із застосуванням ст.22 КУпАП- 5, за відсутності події та складу адмінправопорушення - 10, закінченням строків накладення стягнення – 3.
Відповідно до статистичних таблиць надісланих місцевими судами, встановлено, що більшість справ у 2015 році розглянуто за ст.172-6 КУпАП, а саме 44, за ст.172-7 КУпАП -31, ст.172-4 КУпАП -13, ст.172-5 КУпАП -4, ст.172-9 КУпАП - 1.
У першому півріччі 2016 року розглянуто справ за ст.172-6 КУпАП -7, за ст.172-7 КУпАП -75, ст.172-4 КУпАП -10.
Розгляд справ судами
У справах про відповідні адміністративні правопорушення суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 КУпАП. При цьому особливу увагу необхідно звертати на з'ясування в кожній справі таких питань:
- чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності;
- чи містить діяння склад корупційного правопорушення, передбаченого Законом;
- чи особа є винною в його вчиненні;
- чи належить вона до суб'єктів цього правопорушення;
- чи не містить правопорушення ознак злочину;
- чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП;
-чи немає інших обставин, що виключають провадження в справі.
Суди мають також з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинового зв'язку між діянням і виконанням останньою службових (посадових) повноважень, а у відповідних випадках - мети правопорушення (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» № 13 від 25.05.1998 p.).
Суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення відповідно до проаналізованих судових рішень є:
-депутати місцевих рад - 89;
-державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування - 34;
-військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період стосовно їхньої підприємницької діяльності -5;
-особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту - 5 осіб;
-посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи - 10;
-посадові та службові особи інших державних органів - 4.
-посадові особи юридичних осіб публічного права- 14;
-особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією -1;
- особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ – 1.
Враховуючи вищевикладене, найбільше порушень, пов’язаних з корупцією вчиняються депутатами місцевих рад та державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування.
Необхідно зазначити, що на час розгляду справ суди керувалися і Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" та Законом України №1700-VII“Про запобігання корупції” (введений в дію з 26.04.2015 р.).
Відповідно до ст.58 Конституції України закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи, мають зворотну дію у часі.
У більшості постанов судді застосовували ст.8 КУпАП, якою передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно ст.172-4 КУпАП порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, (визначені ст.25 Закону України «Про запобігання корупції»), тягне за собою накладення штрафу від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.
Порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), тягне за собою накладення штрафу від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності.
Дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу чи винагороди та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.
Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" , за винятком депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних.
Об’єктом правопорушення є суспільні відносини, пов’язані із забороною отримання особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, інших доходів, не пов’язаних зі здійсненням їх владних повноважень.
Предметом даного правопорушення виступають дохід від забороненої діяльності чи винагорода від роботи за сумісництвом (будь-яка одноразова, періодична або щомісячна матеріальна (грошова чи натуральна) виплата).
З об’єктивної сторони ці правопорушення характеризуються активними протиправними діями, а саме:
1) заняття іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю ;
2) входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
Склад правопорушення є формальним і вважається закінченим з моменту отримання доходу від діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом. В той же час, для закінчення деяких з перелічених вище діянь достатньо вчинення лише дій, передбачених статтею (формальний склад), наприклад, сам факт входження особи до складу правління інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, є закінченим правопорушенням.
Із суб’єктивної сторони правопорушення характеризується умисною формою вини - прагненням отримати прибуток або винагороду за здійснення заборонених законом для суб’єктів владних повноважень видів діяльності.
Норма ст.172-4 КУпАП, з прийняттям Закону України №1700-VII майже не змінилася, але за порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю збільшився штраф, якщо раніше штраф був 850-2125 грн., то на даний час штраф 5100-8500 грн.
За порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації) штраф збільшився мінімальний у 3 рази, а максимальний у 2,5 рази (був 1700-3400 грн., став 5100-8500 грн.).
За ст.172-4 КУпАП розглянуто Рокитнянським, Таращанським, Обухівським судами по 1 справі, Білоцерківським, Вишгородським місцевими судами - по 4 справи, Києво-Святошинським районним судом 2 справи. Майже по всіх справах суди стягнули 850 грн. штрафу з конфіскацією отриманого доходу. В більшому розмірі стягнули штраф Обухівський районний суд -1360 грн. з конфіскацією отриманого доходу, та Білоцерківський міськрайонний суд - 1700 грн. з конфіскацією отриманого доходу.
Відповідно до ст. 172-5 КУпАП порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків тягне за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією такого подарунка.
Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, -тягне за собою накладення штрафу від 200до 400неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією такого дарунка (пожертви) та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.
Проаналізувавши ст. 172-5 КУпАП встановлено, що штраф після внесення змін Законом № 1700-VII від 14.10.2014 року збільшився у 4 рази.
Дана норма кореспондується зі ст.23 Закону України “ Про запобігання корупції”.
Об’єктом даного адмінправопорушення виступають суспільні відносини у сфері державного управління та у сфері запобігання і протидії корупції, щодо дотримання встановленого порядку одержання подарунків (пожертви) суб’єктами владних повноважень та їх декларування.
Предметом правопорушення виступають дарунки (пожертви).
З об’єктивної сторони правопорушення характеризується діянням, яке знаходить своє відображення у порушенні особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вимог закону щодо заборони або обмежень щодо одержання дарунка (пожертви).
Склад правопорушення (особливий суб’єкт) є формальним. Такі факультативні ознаки об’єктивної сторони як час, місце, способи та засоби його вчинення на кваліфікацію не впливають.
Із суб’єктивної сторони правопорушення характеризується умисною формою вини та корисливою метою.
За ст. 172-5 КУпАП розглянуто по одній справі Бориспільським (штраф 850 грн. з конфіскацією подарунка), Таращанським (1700 грн. з конфіскацією подарунка), Васильківським (850 грн. без конфіскації, оскільки дарунок повернутий дарувальнику) місцевими судами.
Апеляційний суд постановою від 29 січня 2015 рокускасував постанову судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2014 року. Ухвалив по справі нову постанову, якою К.В. визнав винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-5 КУпАП, а провадження у справі закрив у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Два подарункові сертифікати мережі магазинів «Космо» номіналом по 500 грн., загальною вартістю 1000 грн. – конфісковано в дохід держави.
Судом встановлено, що правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-5 КУпАП було вчинено К.В. 09.09.2014 року, що підтверджується протоколом про вчинення адміністративного корупційного правопорушення №31-Б від 18.11.2014 року.
10.09.2014 року ст. слідчим другого слідчого відділу прокуратури Київської області винесено постанову про закриття кримінального провадження №ІНФОРМАЦІЯ від 08.09.2014 року у зв’язку з відсутністю в діянні К.В.В. складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 14, ч.3 ст. 368 КК України.
Проте постанова винесена судом 25.12.2014 року, зі спливом встановленого ч. 2, 3 ст. 38 КУпАП строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, судом при прийнятті рішення не були враховані положення ч.4 ст. 38 КУпАП, яка передбачає, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст.172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані -
тягне за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення,
тягнуть за собою накладення штрафу від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією доходу чи винагороди та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.
Подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, -
тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 мінімальних заробітних плат.
Так, за ст.172-6 КУпАП була посилена відповідальність згідно Закону №1700-VII. Якщо раніше за вказаною статтею неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбачало накладення штрафу від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170-425 грн.). То після внесення змін в КУпАП Законом № 1700-VIIза несвоєчасне подання декларації - штраф 850-1700 грн.
Об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, що до них прирівнюються.
З об’єктивної сторони протиправний намір реалізується у формі дії (несвоєчасне подання декларації; несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку, подання завідомо недостовірних відомостей у декларації) та бездіяльності (неподання декларації; неповідомлення про відкриття валютного рахунку).
На кваліфікацію даного проступку впливає час його вчинення. Так, ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції») визначено, що посадові особи (суб’єкти даного проступку) зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства (за ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»за місцем роботи (служби)) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за встановленою формою.
Статтею 52 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що у разі відкриття суб’єктом декларування або членом його сім’ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента відповідний суб’єкт декларування зобов’язаний у десятиденний строк письмово повідомити про це Національне агентство у встановленому ним порядку, із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента.
Суб'єкт даного правопорушення є спеціальним.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Враховуючи практику Апеляційного суду Київської області, місцевих судів області можна зробити висновок, що ст.12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (ч.1 ст.45 Закон України “Про запобігання корупції”) не містить прямої вказівки на обов'язок суб'єкта декларування, який звільняється, подавати декларацію про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, саме в день звільнення, а не на загальних підставах, тобто до 1 квітня.
Розглядаючи справи за ст.172-6 КУпАП необхідно враховувати, що ч.1 ст.12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (ч.1 ст.45 Закон України “Про запобігання корупції”) передбачено, що суб’єкти декларування зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік. Тому правопорушення вважається вчиненим до 01 квітня, і особа підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 12.01.2015 року постанову Васильківського міськрайонного суду від 04.12. 2014 року, якою П.О.А. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 і звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням – скасовано, а провадження в справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (№ІНФОРМАЦІЯ).
Апеляційний суд ухвалючи постанову мотивував наступним чином:
Згідно п.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» суб’єкти декларування, які звільнялися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування зобов’язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку визначеним цим Законом.
Аналіз змісту даної норми закону дає підстави стверджувати, що дана правова норма не містить прямої вказівки на обов’язок суб’єкта декларування, який звільняється, подавати декларацію про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, саме в день звільнення, а не на загальних підставах – до 1 квітня.
Оцінюючи вищенаведені правові норми та наявні в справі докази в їх сукупності та взаємозв’язку суд доходить висновку, що суб’єктом декларування – П.О.А., яка звільнилась 18 серпня 2014 року має подаватися декларація на загальних підставах, тобто до 01 квітня 2015 року.
Аналогічна постанова Апеляційного суду Київської області № ІНФОРМАЦІЯ.
Подання завідомо недостовірних відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, передбаченої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2552-5100 грн).
Після прийняття Закону України № 1700-VII за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру або умисне неподання декларації передбачена кримінальна відповідальність (ст.366-1 КК). Проте дана норма вводилася в дію через 6 місяців з дня набарання чинності вказаного закону, тобто 26.04.2015 року, а декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру суб’єкти повинні подати до 01 квітня.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи, мають зворотну дію у часі.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Враховуючи вищезазначене осіб, які подавали недостовірну інформацію в декларації до 01 квітня 2015 року, неможливо притягнути ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності.
За неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані, теж збільшився штраф, з 170-425 грн., до 1700-3400 грн.
Статтею 172-7 КУпАП, за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, передбачено штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів,
тягнуть за собою накладення штрафу від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу від 400 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.
Примітка. 1. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" .
2. У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Проаналізуємо зміни в статті 172-7 КупАП. Так, раніше за неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів, передбачався штраф від десяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170-2550 грн).
В Законі України "Про засади запобігання і протидії корупції" було визначення «конфлікт інтересів» - це суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.
В редакції Закону № 1700-VIIвід 14.10.2014 року за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн.).
Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400-6800 грн.).
Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на обєктивність чи неупередженість прийняття нею рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Законом № 1700-VIIвід 14.10.2014 року введено термін “приватний інтерес”- це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у т.ч. тими що виникають у звязку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Об’єктом правопорушення, передбаченого статтею 1727 КУпАП, є суспільні відносини у сфері державного управління щодо порушення вимог повідомлення про наявність конфлікту інтересів особою, яка є суб’єктом корупційного правопорушення.
Об’єктивна сторона правопорушення характеризується бездіяльністю. Склад правопорушення є формальним.
Час і місце вчинення діяння не впливають на його кваліфікацію. Законодавець не вказує на спосіб вчинення протиправного діяння (як правило, воно може скоюватися у формі бездіяльності).
Суб'єктом адміністративного корупційного правопорушення є особи, зазначені у пунктах 1,2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції).
Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується умисною формою вини.
Так, Києво-Святошинським районним судом ухвалено постанову від 11 червня 2015 року про закриття провадження по справі про притягнення Б.В. за ч.1 ст.172-7 КупАП через відсутність у його діях події даного правопорушення.
Судом першої інстанції вказано у постанові: Відповідно до пояснень Б.В. встановлено, що останній як начальник КП «БГВУЖКГ» був зацікавлений в швидкому та якісному виконанні ремонтних робіт і саме в звязку з цим ним були укладені договори підряду з ТОВ «…..», оскільки йому було відоме це підприємство і він був впевнений в своєчасному і якісному виконанні ремонтних робіт вказаним підприємством. В подальшому всі роботи по договорам підряду укладеним з ТОВ «інформація» були виконані в повному обсязі, будь-яких зауважень, в тому числі і від контролюючих органів з приводу виконання вказаних робіт не надходило. Інші підприємства з пропозицією виконання ремонтних робіт, які виконувалися ТОВ «……», до КП «БГВУЖКГ» не звертались. Той факт, що його мати є засновником ТОВ «…..» жодним чином не вплинув на об'єктивність або неупередженість прийнятих ним рішень при укладенні договорів підряду, оскільки всі роботи виконувались за ринковими цінами і на той момент інші підприємства щодо виконання вказаних робіт до КП «БГВУЖКГ» не звертались.
Долучені прокурором до протоколу матеріали свідчать лише про те, що КП «БГВУЖКГ» укладались договори підряду з ТОВ «…………» та про виконання ТОВ «…..» робіт за вказаними договорами та те, що мати Б.В.- В.Н. є засновником ТОВ «….».
Наведене приводить до висновку, що Законом України «Про запобігання корупції» скасована адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання потенційного конфлікту інтересів.
Отже, потенційний конфлікт не утворює складу адміністративного правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.1ст.172-7КУпАП.
За таких обставин прокурором не надано суду доказів на підтвердження наявності реального конфлікту інтересів при виконанні Б.В. своїх службових повноважень, зокрема таких що свідчили б про неналежне виконання ТОВ «……» ремонтних робіт за договорами підряду, завищення вартості виконаних робіт, наданні переваг ТОВ «….» при укладенні вказаних договорів за наявності пропозицій інших підприємств тощо.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що Законом України «Про запобігання корупції» скасована адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання потенційного конфлікту інтересів. Тому потенційний конфлікт не утворює складу адміністративного правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.1ст.172-7 КУпАП.
Приклад. Апеляційний суд Київської області постановою від 12 травня 2015 року скасував постанову судді Таращанського районного суду Київської області від 10 квітня 2015 року, щодо Н.В., а провадження в справі закрив на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.172-7 КУпАП (в редакції 07.04.2011 року).
Апеляційний суд в постанові вказав наступне:
До адміністративної відповідальності за ст.172-7 КУпАП (в редакції 07.04.2011 року) може бути притягнута особа, яка є суб’єктом даного адміністративного правопорушення та своїми діями спричинила конфлікт інтересів про який, у передбачений законом порядку не повідомила безпосереднього керівника.
Згідно з матеріалами справи, протокол про адміністративне правопорушення відносно Н.В.В. складено за те, що він допустив виникнення конфлікту інтересів під час виконання наданих йому повноважень, перебуваючи на посаді головного лікаря комунального закладу Таращанської районної ради «Таращанської ЦРЛ», а саме, призначив на посаду заступника головного лікаря даного закладу близького родича – дружину Н.Ж. та невідкладно у письмовій формі не повідомив свого безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.
Відповідно до вимог абзацу 1 ч.1 ст.9 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особи, зазначені у підпунктах «а», «в», «ж» пункту 1 та підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, яким серед інших є і посадові особи юридичних осіб публічного права, не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.
Разом з тим, положення зазначеного вище абзацу 1 ч.1 ст.9 Закону не поширюються на осіб, які працюють в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, соціального захисту, крім державних органів, органів влади Автономної республіки Крим та органів місцевого самоврядування.
Як видно з матеріалів справи, Н.В., займаючи посаду головного лікаря комунального закладу Таращанської районної ради «Таращанської ЦРЛ», працює в галузі охорони здоров’я, у зв’язку з чим обмеження щодо можливості мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких йому осіб, в силу положень абзацу 3 ч.1 ст.9 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» на нього не поширюється.
А тому, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що в діях Н.В.В. відсутній конфлікт інтересів, а відтак відсутня і об’єктивна сторона правопорушення, яка полягає у неповідомленні особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених Законом про наявність конфлікту інтересів, який в даному випадку відсутній.
В статті 172-9 КУпАП вказано, що невжиття передбачених законом заходів посадовою чи службовою особою органу державної влади, посадовою особою місцевого самоврядування, юридичної особи, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення тягне за собою накладення штрафу від ста двадцяти п'яти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Та сама дія, вчинена повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення, -тягне за собою накладення штрафу від двохсот п'ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Суб'єктом правопорушень у цій статті є також особи, зазначені в частині третій статті 17 Закону України "Про запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань" .
Штрафи за ст.172-9 КУпАП збільшилися у 2,5 рази, а також доповнено вказану статтю ч.2 за цю саму дія, вчинену повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення - штраф 4250-6800 грн.
Об’єктом даного правопорушення є суспільні відносини, у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції пов’язані із здійсненням уповноваженими на те законом суб’єктами заходів щодо запобігання та протидії корупції.
Об’єктивна сторона проступку виражається у невжитті передбачених законом заходів у разі виявлення корупційного правопорушення (формальний склад). Вона характеризується бездіяльністю суб’єкта проступку щодо обов’язку для вжиття передбачених законом заходів у разі виявлення корупційного правопорушення.
Склад правопорушення, передбаченого ст. 1729 КУпАП, є формальним: диспозицією не передбачено настання шкідливих наслідків у якості обов’язкового елемента об’єктивної сторони проступку.
Суб’єкт даного адміністративного правопорушення спеціальний.
Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини прямого чи непрямого умислу.
Розглянуто одну справу (№ ІНФОРМАЦІЯ) за ст.172-9 КУпАП Богуславським районним судом та стягнуто штраф у розмірі 850 грн.
Однак, всупереч ч.7 ст.5 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» Д.О.І. не вжила заходів щодо припинення корупційного правопорушення та не повідомила про його вчинення спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції, а саме: органи прокуратури чи спеціальні підрозділи МВС України або СБУ.
Закриття провадження в зв’язку з закінченням строків накладення стягнення
Статтею. 38 КУпАП в редакції Закону України №336-VIII від 21.04.2015 року адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді) (ч.1).
Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Відповідно до ч.3 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
В статті 38 КУпАП до внесення змін Закону України №336-VIII від 21.04.2015 року було передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 164-14 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Враховуючи вищевказане судам потрібно визначити момент вчинення правопорушення та момент виявлення правопорушення.
За аналізований період було закрито провадження по 6 справах, в зв’язкуз закінченням строків накладення стягнення Білоцерківським (№ІНФОРМАЦІЯ), Бориспільським, Бородянським (№ІНФОРМАЦІЯ), Сквирським (2 справи №ІНФОРМАЦІЯ, №ІНФОРМАЦІЯ), Славутицьким (№ІНФОРМАЦІЯ) місцевими судами.
Так у справі № ІНФОРМАЦІЯ Славутицький міський суд постановою від 2 квітня 2015 року закрив провадження по справі, в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП. Судом встановлено, що правопорушення вчинено 26.03.2014 року, протокол складено 12.03.2015 року. Тобто з моменту вчинення правопорушення минув рік.
Проте, Сквирський районний суд при розгляді двох справ про адмінправопорушення, пов'язаного з корупцією застосував ч. 2 ст.38 КУпАП, хоча в частині 2 статті 38 КУпАП вказано, що вона не застосовується до правопорушень, пов’язаних з корупцією.
Закриття провадження по справі, в зв’язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення
При розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно звертати увагу чи містить діяння склад корупційного правопорушення, передбаченого Законом.
Найбільше закрито провадження в зв’язкуз відсутністю події та складу адмінправопорушення по справах за ст.172-7 КУпАП.
За аналізований період було закрито провадження по 15 справах, в зв’язкуз відсутністю події та складу адмінправопорушення наступними судами: Білоцерківським (№ІНФОРМАЦІЯ), Бориспільським(№ІНФОРМАЦІЯ), Васильківським (по 3 справах:№ ІНФОРМАЦІЯ), Ірпінським (№№ІНФОРМАЦІЯ), Києво-Святошинським (по 4 справах: №ІНФОРМАЦІЯ), Миронівським (№ІНФОРМАЦІЯ), Славутицьким (по 2 справах: №ІНФОРМАЦІЯ), Таращанським (№ІНФОРМАЦІЯ) та Тетіївським (№ІНФОРМАЦІЯ).
Тетіївський районний суд постановою від 05 березня 2015 року (справа № ІНФОРМАЦІЯ) закрив провадження по справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 року №6-рп/2012, було роз'яснено, що згідно з ч.2 ст.167 ГК України, володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом, а встановлена у п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» заборона не поширюється на володіння та/або реалізацію особами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, решти корпоративних прав, не пов'язаних з участю (членством) в управлінні поточною діяльністю господарського товариства.
Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо входження Г.Р.Т., під час перебування на посаді голови Тетіївської районної державної адміністрації, до складу правління, виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради ТОВ «…..» та ТОВ «…..», тому, в діях Г.Р.Т. не встановлено наявність конфлікту інтересів, у звязку з чим, Г.Р.Т. не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.172-7 КупАП за неповідомлення ним безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.
Миронівський районний суд постановою від 27 травня 2015 року провадження у справі про вчинення Г.А.А. адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, закрито у звязку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В постанові суд вказав, що об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, в редакції, що діяла 28 квітня 2014 року є неповідомлення безпосереднього керівника, про наявність конфлікту інтересів.
Таким чином обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є неповідомлення про конфлікт інтересів фізичної особи, яка має по відношенню до суб'єкта адміністративного правопорушення владні управлінські повноваження (є безпосереднім керівником).
28 квітня 2014 року Г.А.А. був депутатом 6 скликання Росавської сільської ради. Саме у звязку із цим повязується виникнення суперечності між особистими інтересами Г.А.А. та його повноваженнями на участь у голосуванні за розгляд питання про надання Росавською сільською радою дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Статус депутата сільської ради визначений Законом України «Про статус депутатів місцевих рад». Відповідно до ст. 3 цього Законудепутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради, наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.
Ні Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" , ні Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено існування безпосереднього керівника депутата місцевої ради.
Протоколом про адміністративне правопорушення не зафіксовано факту існування фізичної особи, яка має по відношенню до Г.А.А., як депутата Росавської сільської ради, владних управлінських повноважень, тобто є безпосереднім керівником.
Росавська сільська рада є колегіальним органом місцевого самоврядування, а тому у розумінні ст. 172-7 КУпАП, в редакції чинній на 28 квітня 2014 року, не може оцінюватися у якості керівника депутата сільської ради.
Обов'язок депутата сільської ради повідомити сільську раду про наявність конфлікту інтересів виник лише 26 квітня 2015 року, в зв'язку із введенням у дію Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 № 1700. Цим законом доповнено Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" статтею 59-1, яка передбачає обовязок депутата сільської ради самостійно публічно оголосити про конфлікт інтересів під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.
Таким чином, на час участі Г.А.А. у голосуванні Росавської сільської ради за розгляд питання про надання йому дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у його власність, законодавство України не передбачало його обовязок повідомляти сільську раду про наявність конфлікту інтересів, а тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-7 КУпАП, в редакції, чинній станом на 28 квітня 2014 року.
Вказана постанова залишена без змін апеляційним судом.
Проте є і протилежна практика, по справі № ІНФОРМАЦІЯ(Білоцерківський міськрайонний суд) депутата сільської ради притягнуто до відповідальності за ст.172-7 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн.
Судом у постанові зазначено, що М.Н.Г., будучи зобов'язаною вживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів не повідомила сільську раду про наявність такого конфлікту, не вжила всіх вичерпних заходів, спрямованих на запобігання корисливих інтересів, та знаючи, що 02.04.2015 року на 49 сесії 6 скликання Шкарівської сільської ради приймалось рішення за її заявою взяла особисто участь у голосуванні з питання щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,01 га для будівництва гаража та проголосувала поряд з іншими депутатами ради позитивно про вирішення її особистої заяви для власних потреб.
Практика застосування судами ст. 22 КУпАП
Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган, уповноважений вирішувати справу може звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності і обмежитися усним зауваженням.
Так, у 2015- 1 півріччя 2016 р. місцеві суди при розгляді справ зазначеної категорії від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення звільнили осіб по 7 справах, або 3,76 % від кількості розглянутих справ.
Постанови про закриття справи з оголошенням усного зауваження постановляли наступні суди: Білоцерківський -1 (№ІНФОРМАЦІЯ), Бородянський - 3 (№ІНФОРМАЦІЯ), Броварський - 1 (№ІНФОРМАЦІЯ), Рокитнянський - 1 (№ІНФОРМАЦІЯ), Ставищенський -1 (№ІНФОРМАЦІЯ), Тетіївський -3 (№ІНФОРМАЦІЯ).
Суди, вирішуючи питання про звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КпАП, враховували характер вчиненого правопорушення, особу порушника, обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, його майновий стан, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, щире каяття у вчиненому, а також усунення правопорушником до розгляду справи у суді допущених ним порушень законодавства, зокрема повернення коштів після виписаної собі премії (постанови Бородянського районного суду).
Апеляційним судом Київської області було скасовано 4 постанови місцевих судів про звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення за апеляційними скаргами прокурора, постановлено дві нові про закриття провадження по справі у зв’язку із закінченням строку притягнення до відповідальності, та 2 про закриття провадження по справі у зв’язку із відсутністю події та складу адмінправопорушення.
В постановах Апеляційний суд Київської області зазначав, що суд першої інстанції не врахував те, що за своєю правовою конструкцією склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.172-7 КУпАПє формальним і не передбачає настання жодних суспільно-небезпечних наслідків.
А тому, посилання суду на відсутність істотної шкоди інтересам суспільства та потерпілих, а також відсутність прямого умислу на вчинення правопорушення, не є критерієм, за яким можливо оцінити малозначність діяння, оскільки, відповідно до принципу індивідуалізації, дії, вчинені особами, які притягуються до відповідальності в подальшому можуть слугувати негативним прикладом для інших суб’єктів адміністративних правопорушень за корупційні діяння.
За наслідками перегляду постанов місцевих судів до 2 осіб апеляційним судом було застосовано ст.22 КУпАП.
Так, по справі № ІНФОРМАЦІЯ апеляційний суд Київської області постанову судді Броварського міськрайонного суду від 12 квітня 2016 року стосовно Л.С.М.за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП скасував. Прийняв нову постанову, якою на підставі ст. 22 КУпАП звільнив вказану особу від адміністративної відповідальності, та обмежився усним зауваженням.
В мотивувальній частині постанови Апеляційний суд зазначив, що Л.С.М. формально було порушено вимоги п.1,2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки він особисто голосував за прийняття рішення стосовно свого клопотання, однак при цьому суд вважає, що оскільки на сесії була присутня більшість обраних депутатів ради, яким було завчасно добре відомо про те, що Л.С.М. являється депутатом цієї ж ради, заперечень щодо надання дозволу Л.С.М. не було, то навіть і при неголосуванні Л.С.М. рішення було б прийняте на його користь.
Прокуратурою не встановлено, що наданням дозволу Л.С.М. на розроблення проекту землеустрою будь-кому було спричинено шкоду, або були порушені чиї-небудь законні права та охоронювані Законом інтереси.
Більш того, рішення сесії від 24 вересня 2015 року стосовно Л.С.М., по суті, не тягне за собою будь-яких правових наслідків, про що прямо вказано в п. 5 рішення: «Зазначений дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не надає гр. Л.С.М. права володіти, розпоряджатися та користуватися вказаною ділянкою до моменту державної реєстрації цих прав у відповідності до чинного законодавства України».
Про законність вказаного рішення Погребської сільради безумовно свідчить і той факт, що воно до даного часу ніким не оспорено та не скасовано, хоча про його наявність, в тому числі і прокуратурі, було відомо, що найменш, ще у березні 2016 року.
З урахуванням наведеного, оскільки Л.С.М. формально порушив вимоги антикорупційного законодавства України в частині запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, однак наслідком цього стало прийняття рішення сесії сільради, яке не тягне за собою юридичних наслідків, шкоди кому-небудь не спричинено, і не порушені законні права та інтереси інших осіб, приймаючи до уваги дані про особу правопорушника, який являється пенсіонером, характеризується виключно з позитивної сторони.
По іншій справі № ІНФОРМАЦІЯ Апеляційним судом Київської області в постанові вказано, що при вирішенні питання про притягнення П.Ю.І. до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-7 КУпАП враховуються такі обставини адміністративного правопорушення як вчинення його особою нещодавно приступившим до виконання обов’язків селищного голови (02.11.2015р.), виникнення конфлікту інтересів з приводу вирішення питання про надання П.В.Ю. у оренду земельної ділянки, на якій розміщені споруди належні орендарю, факт відмови селищного голови від голосування по даному питанню перед засіданням сесії, загальновідомість для депутатів місцевої ради родинних стосунків голови сільської ради та орендаря, відсутність будь-яких шкідливих наслідків внаслідок вчинення правопорушення. Зазначене свідчить про те, що вчинене П.Ю.І. адміністративне правопорушення носить характер малозначного, що є підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності з оголошенням усного зауваження та для закриття провадження по справі на підставі ч.2 ст.284 КУпАП.
Вчені вважають, що державним органам необхідно розробити конкретні критерії малозначності по окремих групах адміністративних правопорушень.
При визначенні малозначності конкретних видів адміністративних правопорушень в окремих галузях державні органи можуть обрати один з таких підходів: 1) складення таблиці співвідношення показників граничних розмірів доходів окремих соціальних груп населення та завданої шкоди; 2) розробка формули, що дозволить врахувати співвідношення загальнодержавної мінімальної зарплати, прожиткового мінімуму, пенсії, неоподатковуваного мінімуму, середнього податкового навантаження на дохід фізичної особи, реального доходу постраждалого та розмір завданої шкоди; 3) вирахування і обґрунтування загальної граничної для усіх правопорушень суми, нижче якої завдана шкода буде тягти за собою визнання правопорушення малозначним для суспільства і держави та буде підставою для звільнення від відповідальності; 4) розробка та обґрунтування переліку дій, що будуть визнаватись малозначними правопорушеннями, в тому числі відомчих переліків малозначних правопорушень.; 5) складення перліку адміністративних правопорушень, до яких взагалі не може бути застосовано положення ст. 22 КУпАП.
Наразі існують різні погляди щодо застосування ст.22 КУпАП до корупційних адмінправопорушень. Проте допоки в ст.22 КУпАП не внесено змін щодо обмежень її застосування до глави 13-А, адміністративні корупційні правопорушення, передбачені главою 13-А КУпАП як і всі інші правопорушення характеризуються у конкретних випадках ступенем суспільної небезпечності, який, з урахуванням обставин справи та даних про особу правопорушника, може бути як значним, так і незначним.
Призначення основного та додаткового стягнення
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення (ст.24 КУпАП):
1) попередження;
2) штраф;
2-1) штрафні бали;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктомадміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
5-1) громадські роботи;
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт;
8) арешт з утриманням на гауптвахті.
Згідно до ст.25 КУпАП оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватися тільки як основні.
За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.
У більшості випадків суди області застосовували адміністративне стягнення у виді штрафу та штрафу з конфіскацією.
Згідно проаналізованих судових рішень, ухвалених судами області за ст.172-7 КУпАП у 14 справах призначено штрафи у розмірі 170 грн., по одній справі - 255 грн., у 10 справах- 1700 грн., у 30 справах – 3400 грн., по 2 справах- 5100, по 29 справах закрито провадження (таб.1).
Таб.1
|
|
Найменування судів
|
Штрафи
|
Закрито провадження
Застос. Ст..22 КУпАП
|
|
170 грн.
|
255 грн.
|
1700 грн.
|
3400 грн.
|
5100 грн.
|
строки
|
Відсутність події і складу
|
Ст.22 КУпАП
|
|
1
|
Баришівський р/с
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2
|
Березанський м/с
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3
|
Білоцерківський мрс
|
|
1
|
|
|
|
|
1
|
1
|
|
4
|
Богуславський р/с
|
2
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5
|
Бориспільський мрс
|
|
|
|
|
|
|
1
|
|
|
6
|
Бородянський р/с
|
|
|
|
|
|
|
|
3
|
|
7
|
Броварський мрс
|
1
|
|
|
6
|
|
|
|
1
|
|
8
|
Васильківський мрс
|
1
|
|
|
|
|
|
|
3
|
|
9
|
Вишгородський р/с
|
|
|
1
|
|
|
|
|
|
|
10
|
Володарський р/с
|
1
|
|
|
5
|
|
|
|
|
|
11
|
Згурівський р/с
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
12
|
Іванківський р/с
|
|
|
2
|
1
|
|
|
|
|
|
13
|
Ірпінський м/с
|
|
|
|
1
|
|
|
1
|
|
|
14
|
Кагарлицький р/с
|
|
|
|
4
|
|
|
|
|
|
15
|
Києво-Святошинський р/с
|
|
|
1
|
1
|
1
|
|
3
|
|
|
16
|
Макарівський р/с
|
3
|
|
1
|
|
|
1
|
1
|
|
|
17
|
Миронівський р/с
|
1
|
|
|
3
|
|
|
1
|
|
|
18
|
Обухівський р/с
|
1
|
|
|
|
|
|
|
|
|
19
|
Переяслав-Хмельницький мрс
|
|
|
|
1
|
|
|
|
|
|
20
|
Ржищівський м/с
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
21
|
Рокитнянський р/с
|
|
|
|
|
|
|
|
1
|
|
22
|
Сквирський р/с
|
|
|
5
|
2
|
|
2
|
|
|
|
23
|
Славутицький м/с
|
1
|
|
|
|
|
1
|
2
|
|
|
24
|
Ставищeнський р/с
|
|
|
|
3
|
|
|
|
1
|
|
25
|
Таращанський р/с
|
1
|
|
|
2
|
|
|
1
|
|
|
26
|
Тетіївський р/с
|
|
|
|
|
1
|
|
1
|
3
|
|
27
|
Фастівський мрс
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
28
|
Яготинський р/с
|
2
|
|
|
1
|
|
|
|
|
|
|
|
14
|
1
|
10
|
30
|
2
|
4
|
12
|
13
|
За ст.172-6 КупАП по21 справах ухвалено стягнення штрафу в розмірі 170 грн., по 23 справах - 850 грн., по 2 справах - штраф 300-340 грн., по двох -3400 грн., закрито провадження по 3 справах (таб.2) .
Таб.2
|
|
Найменування судів
|
Штрафи
|
Закрито провадження
|
|
170 грн.
|
300-340 грн.
|
850 грн.
|
3400 грн.
|
|
|
1
|
Баришівський р/с
|
3
|
|
|
|
|
|
2
|
Березанський м/с
|
1
|
|
|
|
|
|
3
|
Білоцерківський мрс
|
1
|
|
1
|
1
|
1
|
|
4
|
Богуславський р/с
|
|
|
1
|
|
|
|
5
|
Бориспільський мрс
|
|
|
3
|
|
|
|
6
|
Бородянський р/с
|
5
|
|
|
|
2
|
|
7
|
Броварський мрс
|
|
|
3
|
|
|
|
8
|
Васильківський мрс
|
|
|
|
|
|
|
9
|
Вишгородський р/с
|
|
|
|
|
|
|
10
|
Володарський р/с
|
1
|
|
|
|
|
|
11
|
Згурівський р/с
|
|
|
1
|
|
|
|
12
|
Іванківський р/с
|
|
|
|
|
|
|
13
|
Ірпінський м/с
|
|
|
1
|
|
|
|
14
|
Кагарлицький р/с
|
1
|
|
4
|
|
|
|
15
|
Києво-Святошинський р/с
|
|
2
|
1
|
|
|
|
16
|
Макарівський р/с
|
3
|
|
|
|
|
|
17
|
Миронівський р/с
|
|
|
|
|
|
|
18
|
Обухівський р/с
|
|
|
4
|
|
|
|
19
|
Переяслав-Хмельницький мрс
|
|
|
|
1
|
|
|
20
|
Ржищівський м/с
|
|
|
|
|
|
|
21
|
Рокитнянський р/с
|
1
|
|
1
|
|
|
|
22
|
Сквирський р/с
|
|
|
|
|
|
|
23
|
Славутицький м/с
|
1
|
|
|
1
|
|
|
24
|
Ставищeнський р/с
|
|
|
|
|
|
|
25
|
Таращанський р/с
|
4
|
|
|
|
|
|
26
|
Тетіївський р/с
|
|
|
|
|
|
|
27
|
Фастівський мрс
|
|
|
3
|
|
|
|
28
|
Яготинський р/с
|
|
|
|
|
|
|
|
|
21
|
2
|
23
|
3
|
3
|
За ст.172-5 КУпАП призначено штрафи в сумі 850 грн і 1700 грн.
|
|
Найменування судів
|
850 грн.
|
1700 грн.
|
|
1
|
Бориспільський мрс
|
1
|
|
|
2
|
Васильківський мрс
|
1
|
|
|
3
|
Таращанський р/с
|
|
2
|
|
|
Всього
|
2
|
2
|
За ст.172-4 КУпАП призначено штрафи в сумі 850 грн. по 10 справах, 1360 грн по 1 справі, 5100 грн. по 7 справах, закрито провадження по 2 справах.
|
|
Найменування судів
|
Штрафи
|
Закрито провадження
(усне зауваження)
|
|
850 грн.
|
1360 грн.
|
5100 грн.
|
|
|
1
|
Білоцерківський мрс
|
4
|
|
|
|
|
2
|
Бородянський р/с
|
|
|
|
1
|
|
3
|
Броварський мрс
|
|
|
1
|
|
|
4
|
Вишгородський р/с
|
4
|
|
2
|
|
|
5
|
Іванківський р/с
|
|
|
4
|
|
|
6
|
Києво-Святошинський р/с
|
1
|
|
|
1
|
|
7
|
Обухівський р/с
|
|
1
|
|
|
|
8
|
Рокитнянський р/с
|
1
|
|
|
|
|
|
всього
|
10
|
1
|
7
|
2
|
Як вбачається з надісланих для аналізу постанов, деякі суди не застосовують конфіскацію. Наприклад, Києво-Святошинський районний суд своєю постановою від 14 травня 2015 року стягнув з І.Т. штраф в сумі 850 грн. без конфіскації отриманого доходу через відсутність доказів про розмір отриманого доходу.
Судом встановлено, що 01.07.2014 року І.Т. призначено на посаду директора КЗ “Будинок культури” Боярської міської ради Києво-Святошинського району. Крім того І.Т. зареєстрована як фізична особа-підприємець та у період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року отримувала заробітну плату, як приватний підприємець у сумі 1218 грн. щомісяця, що підтверджується листом управління Пенсійного фонду України № 305 від 03.03.2015 р.
Броварський міськрайонний суд при ухваленні постанови відносно Й. В.М.а зач.2 ст.172-4 КУпАП, застосував адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п’ять тисяч сто) грн. без конфіскації, оскільки Й.В.М. не отримував дохід від підприємницької діяльності ПП «….» в період знаходження на посаді Шевченківського сільського голови (справа № ІНФОРМАЦІЯ).
Постановою апеляційного суду Київської області від 12.05.2016 року змінено постанову Тетіївського районного суду від 10.03.2016 року М.С.В. вважати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172-7 ч. 1, ст. 172-7 ч. 2 КУпАП, та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 ( три тисячі чотириста) гривень.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частини постанови суду посилання щодо закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-7 КУпАП відносно М.С.В.В решті постанову суду залишено без змін.
Апеляційним судов в постанові вказано, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що по відношенню до М.С.В. необхідно застосувати правила ст. 36 КУпАП, наклавши на неї стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Разом з тим, місцевий суд безпідставно закрив провадження по справі за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП щодо М.С.В., оскільки вимоги ст. 36 КУпАП не передбачають підстав для закриття провадження по справі у разі їх об'єднання.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Однак цих вимог закону місцевим судом при накладенні стягнення на М.С.В. в повній мірі дотримано не було.
Так, накладаючи на М.С.В. адміністративне стягнення, місцевий суд у постанові свої висновки не мотивував.
Як вбачається з матеріалів справи, М.С.В. раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності, працює, характеризується позитивно.
Тому, враховуючи вказані обставини вчинення адміністративних правопорушень, апеляційний суд вважає, що накладене на М.С.В. стягнення у виді 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян не буде сприяти досягненню вказаній у ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення у зв’язку із своєю суворістю.
Перегляд в апеляційному порядку судових рішень місцевих судів в справах про адміністративні правопорушення
В Апеляційному суді Київської області у 2015 році перебувало у провадженні 20 справ, з них повернуто 6 справ, розглянуто - 14 , з них залишено без змін - 8, скасовано - 6, із них із прийняттям нової постанови - 1, із закриттям провадження - 5.
У першому півріччі 2016 року пребувало у провадженні 24 справи, повернуто- 3, розглянуто - 18, з них залишено без змін -10, скасовано - 7, із них з прийняттям нової постанови -5, із закриттям провадження - 2. Змінено 1 постанову.
Тобто, порівняно із 2015 роком у першому півріччі 2016 року зросла кількість справ, пов’язаних з корупцією.
Апеляційні скарги були повернуті з тих підстав, що пропущено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу подано неуповноваженою особою, а також для додаткової перевірки до уповноважених органів, які складали протоколи про адмінправопорушення.
В апеляційному суді при оскарженні постанов прокуратурою апеляційні скарги були повернуті скаржнику.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП з змінами, внесеними Законом України № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Згідно вимог ч.2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Тому враховуючи вищевказані статті, апеляційний суд вирішив, що апеляційна скарга подана неуповноваженою на те особою, а тому її необхідно повернути скаржнику.
|
|
|
Відповідно до роз'яснень ВССУ вих.№9-749/0/4-15 від 30.04.2015року право прокурора на апеляційне оскарження постанови місцевого суду з огляду на зміни, внесені підпунктом 2 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», може бути реалізовано винятково у випадках, передбачених КУпАП, зокрема:
- під час здійснення нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ч. 5 ст. 7 КУпАП);
- під час участі у провадженнях про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією (статті 172-4 - 172-9 КУпАП). За інших обставин право на апеляційне оскарження постанови місцевого суду у прокурора не виникає.
Дана суперечність норм КУпАП була предметом розгляду в Конституційному Суді України, справа №2-43/2015, ухвала від 08.12.2015 року №49-у/2015 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Цебрія О.В. щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення у взаємозв'язку з положеннями ч.5 ст.7, ч.1 ст. 287, ч.2 ст. 294 КУпАП.
В ухвалі КСУ зазначено: «Аналіз конституційного звернення, доданих до нього матеріалів та положень Кодексу дає підстави для висновку, що питання щодо оскарження прокурором постанов суду у справах про адміністративне правопорушення регулюється різними положеннями Кодексу, які не узгоджуються між собою.
Зокрема, згідно з ч.1 ст.250 Кодексу прокурор наділений правом оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч.2 ст.250 Кодексу при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9 Кодексу , участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.
Так, у ч.1 ст.287 та ч.2 ст. 294 Кодексу визначено суб'єктів, які мають право оскаржувати постанови у справах про адміністративні правопорушення. Зі змісту ч.1 ст. 287 Кодексу вбачається, що постанова суду може бути оскаржена прокурором у випадках застосування за адміністративне правопорушення заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Проте відповідно до ч.2 ст. 294 Кодексу прокурора не зазначено серед осіб, які мають право оскаржувати постанову судді у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, аналіз вказаних положень Кодексу дає підстави для висновку, що має місце неузгодженість положень ч.5 ст. 7, ст. 250, ч.1 ст. 287 та ч.2 ст.294 Кодексу щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення. З огляду на це питання, з яким звернувся автор клопотання, може бути вирішене у законодавчому порядку».
Апеляційним судом Київської області було скасовано 13 постанов місцевих судів.
Із закриттям провадження по справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП) скасовано 3 постанови:
№ІНФОРМАЦІЯ (справа № ІНФОРМАЦІЯ Фастівського міськрайонного суду) - ухвалено нову постанову про закриття провадження у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення з конфіскацією подарунка в дохід держави (два подарункові сертифікати мережі магазинів «Космо» номіналом по 500 грн., загальною вартістю 1000 грн.).
З аналогічних підстав скасовані постанови Тетіївського районного суду: № ІНФОРМАЦІЯ, № ІНФОРМАЦІЯ.
Із закриттям провадження по справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення) скасовано 4 постанови:
№ ІНФОРМАЦІЯ, № ІНФОРМАЦІЯ Васильківського міськрайонного суду.
№ ІНФОРМАЦІЯ, Таращанського), № ІНФОРМАЦІЯ, Миронівського) районних судів.
Ухвалено 6 нових постанов за аналізований період: скасовано судові рішення Києво-Святошинського районного суду по двох справах № ІНФОРМАЦІЯ, № ІНФОРМАЦІЯ та повернуто матеріали до Києво-Святошинської місцевої прокуратури для доопрацювання.
Дві постанови апеляційним судом скасовані та застосовано до осіб ст. 22 КУпАП: № ІНФОРМАЦІЯ, Ірпінський міський суд), № ІНФОРМАЦІЯ, Броварський міськрайонний суд).
Також ухвалено дві нові постанови № ІНФОРМАЦІЯ, Таращанський районний суд), № ІНФОРМАЦІЯ, Тетіївський районний суд) про скасування судових рішень судів першої інстанції та накладення стягнення у виді штрафу (приклад наведено нижче).
|
|
Наприклад, апеляційний суд постановою від 05 серпня 2015 року скасував постанову судді Таращанського районного суду від 10 липня 2015 року про закриття провадження у справі про притягнення Г.О.А. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП (справа № ІНФОРМАЦІЯ).
Прийняв нову постанову, якою визнав Г.О.А. винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.
Судом було встановлено, що Г.О.А. обіймав посаду начальника відділу Держземагенства в Таращанському районі.
За наслідками службової перевірки (акт службового розслідування стосовно діяльності начальника Відділу Держземагенства у Таращанському районі Київської області Г.О.А. від 26.06.2015 року), встановлено, що начальником Відділу Держземагенства у Таращанському районі Київської області Г.О. порушено вимоги статті 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», який був чинний на той час (Закон втратив чинність з 26.04.2015) та розділу ІІІ Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 № 214 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України, про наявність конфлікту інтересів та не вжиті заходи щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів.
Так, протягом 2011 - 2014 років начальником відділу Г.О.А. неодноразово підписувалися висновки про наявність обмеження у використанні земельних ділянок, а також висновки про погодження землевпорядної документації, розробленої ПП «Землевпорядний центр АО», засновником якого є його дружина Г.Н.Л., яка також працює сертифікованим інженером – землевпорядником, відповідальним за якість робіт із землеустрою ПП «Землевпорядний центр АО».
Доводи Г.О.А. про те, що ним було повідомлено свого безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів, зокрема листом від 28.02.2014 року за № 319, суд вважає необґрунтованими, а вказаний лист вважає неналежним доказом, оскільки на ньому відсутні відмітки, які б підтверджували отримання його адресатом.
Проведене узагальнення засвідчило, що розглядаючи справи, пов’язані з корупцією, місцеві суди Київської області загалом дотримуються вимог законодавства. Існують певні проблеми у застосуванні Закону України «Про запобігання корупції», ст.172-7 КУпАП України.
В.о.заступника голови Ю.М.Слива
_03_03.png)
