flag Судова влада України

В ході реформування судової системи цей суд припинив роботу

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Аналіз судової практики застосування статті 377-1 ЦПК України стосовно вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за 2013-2014 роки

Аналіз судової практики застосування статті 377-1 ЦПК України стосовно вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за 2013-2014 роки
На виконання завдання Верховного суду України проаналізовано судову практику розгляду справ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за 2013-2014 роки.
З цією метою було витребувано з місцевих судів Київської області інформацію, цивільні справи даної категорії.
        На вивчення до апеляційного суду надійшло 38 справ із 14 судів.
Вивчення практики місцевих судів Київської області по розгляду справ цієї категорії вказує на те, що суди в основному вірно їх вирішують. Разом з тим у роботі судів ще мають місце серйозні недоліки.
До законодавчих актів, які застосовуються при вирішенні таких  справ, зокрема, слід віднести: Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Загальну декларацію прав людини, Конституцію України, Цивільний процесуальний кодекс України, Закони України «Про виконавче провадження», «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», Наказ Міністерства юстиції № 51215 від 02.04.2012 року «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень».
На даний момент відсутня статистична звітність, тому встановити дійсний стан справ не можливо. За інформацією наданою місцевими судами протягом 2013 -2014 рр. місцевими судами області розглянуто - 4179 справ, задоволено - 1743, відмовлено- 2436.
В апеляційній інстанції у 2013 -2014 роках було розглянуто  57 справ, з них винесено 11 нових ухвал, 24 судовихрішень першої інстанції залишено без змін, на новий розгляд направлено 19 справ,  по 3 справах закрито провадження.
Питома вага скасованих судових рішень відносно розглянутих судами першої інстанції становить 0, 76 %.
1. Підсудність
Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби  (ч.1 ст.377-1 ЦПК України, п.11.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції № 51215 від 02.04.2012 року).
Суди правильно визначали підсудність справ даної категорії. В разі порушення правил підсудності застосовували ст.115 ЦПК України.

     
2. Юрисдикція судів
Стаття 377-1 ЦПК України є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб).
Однак, як вбачається з судових рішень, у місцевих судах та Апеляційного суду Київської області склалася неоднозначна практика у визначенні юрисдикції справ цієї категорії. Деякі судді виходять з того, що виконавче провадження за ст. 1Закону України «Про виконавче провадження» визначається як завершальна стадія судового провадження. Якщо судове провадження у справі здійснювалось в порядку цивільної юрисдикції, то, відповідно, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється також у порядку цивільного судочинства, що прямо встановлено Розділом VII ЦПК України
Так в апеляційного порядку були оскаржені дві ухвали одного і того ж судді Броварського міськрайонного суду про відмову у відкритті провадження з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в цивільному процесі. Одна із ухвал була залишена без змін апеляційним судом, а інша - скасована, направлена на новий розгляд (справи № ІНФОРМАЦІЯ, № ІНФОРМАЦІЯ). Вказане свідчить про неоднакову практику застосування норм законодавства.
Так, ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 березня 2013 року (№ ІНФОРМАЦІЯ) ухвалу  Переяслав-Хмельницького  міськрайонного  суду  Київської  області  від    15 січня 2013 року скасовано.  Провадження у справі за поданням головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області про тимчасове обмеження Ш. у праві виїзду за межі України закрито.
Судом  в ухвалі зазначено, що застосування процесуальних норм по аналогії при здійсненні судочинства не допускається, то обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише в порядку цивільної юрисдикції на підставі ст. 377-1 ЦПК України, якщо здійснюється виконання судових рішень у цивільних справах.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні державної виконавчої служби знаходиться виконавчий лист Київського окружного адміністративного суду про стягнення з Ш. грошових коштів. Питання щодо виконання даного виконавчого листа повинен вирішувати адміністративний суд, тому що відповідно до вимог ЦПК України, загальні суди здійснюють контроль за виконанням судових рішень лише загальних судів.
Апеляційним судом в ухвалі зазначено, що вирішення процесуальних питань, у тому числі обмеження права на виїзд боржника за кордон, пов'язаних з виконанням рішень, ухвал, постанов в господарських та адміністративних справах та постанов органів в порядку цивільного судочинства не допускається.
Аналогічні ухвали винесені і по справах № ІНФОРМАЦІЯ, провад. № ІНФОРМАЦІЯ, № ІНФОРМАЦІЯ, провад. №ІНФОРМАЦІЯ).
3. Суб’єкти звернення до суду
Виходячи зі ст.377-1 ЦПК України, п.18 ч.3 ст.11 Закону «Про виконавче провадження» суб’єктом звернення до суду з поданням є державний виконавець. Перелік осіб, яких визначено державними виконавцями наведений у ст.4 Закону України «Про державну виконавчу службу».
Передача виконавчого провадження від одного органу ДВС до іншого, від одного державного виконавця до іншого передбачена Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції № 51215 від 02.04.2012 року (розділ 6).  У випадку заміни державного виконавця після відкриття виконавчого провадження до подання мають бути додані документи, які підтверджують, що з поданням до суду звернувся саме той виконавець, який здійснює виконання за конкретним виконавчим документом.
З матеріалів справи, які надійшли для аналізу судової практики, вбачається, що трапляються випадки, коли суди відкривають провадження у справі за поданнями посадових осіб ДВС, не перевіривши, чи повноважною особою воно подано. В матеріалах справи відсутні письмові доручення начальника відділу про передачу виконавчого провадження. При передачі виконавчого провадження з одного органу ДВС до іншого, від одного державного виконавця до іншого відповідні відомості заносяться до Єдиного реєстру.
Наприклад, у справі № ІНФОРМАЦІЯ (Броварський міськрайонний суд) подання подане старшим державним виконавцем К., а постанова про відкриття виконавчого провадження винесена головним державним виконавцем З., акти державного виконання, постанови про накладення штрафу підписані К., але при цьому в справі не має документів, які підтверджують заміну державного виконавця.
4. Судовий збір
Оплата подання державного виконавця про обмеження права боржника на виїзд за межі України Законом України «Про судовий збір» не передбачена.
Спірним питанням є оплата апеляційної скарги на ухвалу суду. Неоднакова практика склалася в апеляційному суді Київської області, деякі судді залишали апеляційну скаргу на ухвалу суду без руху, в зв’язку з несплатою  судового збору, деякі відкривали апеляційне провадження і не стягували судовий збір.
На нашу думку, за подання апеляційної скарги державним виконавцем судовий збір не повинен стягуватися, а якщо скарга подана іншою особою, то повинна бути оплачена за ставкою за подання скарги на ухвалу (п.14 ч.2 ст.4  Закону «Про судовий збір»).

     
5. Строки розгляду подання державного виконавця

Згідно ч.2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи у праві виїзду за межі України, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
В узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, проведеного Верховним Судом України,  вказано, що подання повинно бути розглянуто в день надходження до суду, проте не пізніше наступного дня.
Як вбачається з матеріалів справ, надісланих для узагальнення, більшість судів розглядають справи або на наступний день, або на протязі трьох днів, але деякі суди порушують всі розумні строки.
Так, у справі № ІНФОРМАЦІЯ подання надійшло 18.09.2014 року, повідомлено державного виконавця о 15.20 год. 24.09.2014 р. телефонограмою, а розглянуто 29.09.2014 року (Броварський міськрайонний суд).
У справі № ІНФОРМАЦІЯ подання надійшло 27.02.2013 року, 28.02.2013 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду на 14.05.2013 р., а розглянуто - 14.05.2013 року (Києво-Святошинський районний суд).
Також є справи, які декілька разів оскаржуються в апеляційному порядку і як наслідок питання про тимчасове обмеження у виїзді за межі України не вирішується значний проміжок часу. Як приклад можна навести справу №ІНФОРМАЦІЯ (Бориспільський міськрайонний суд), в якій подання надійшло 22.02.2012 року, розглянуто 24.02.2012 р. і залишено без задоволення, ухвалою апеляційного суду вказану ухвалу скасовано та направлено на новий розгляд, ухвалою місцевого суду від 19.06.2012 р. задоволено подання державного виконавця про обмеження у виїзді боржника, і знову в апеляційному суді ухвала була скасована 18.08.2014 р. і направлена на новий розгляд і в третій раз суд першої інстанції своєю ухвалою від 30.09.2014 року залишив без задоволення подання державного виконавця, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду від 18.12.2014 року. Тобто майже 2 роки 10 місяців справа вирішувалася в судах.

         
6. Судовий розгляд
6.1. Підстави для звернення до суду з поданням
Підстави для тимчасових обмежень у  праві виїзду громадян України за кордон передбачені у ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України».
В більшості справ суди першої інстанції розглядали подання про обмеження у виїзді за межі України у випадках, якщо:  діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;  боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього  судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
 
Питання про обмеження у виїзді за межі України можливе лише в порядку ст.377-1 ЦПК України та за поданням державного виконавця на підставі п.18 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».
6.2. Якість подання
Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції № 51215 від 02.04.2012 року, містить розділ ХІ «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в’їзду в Україну», в якому передбачено зміст і форму подань, встановлений порядок звернення державного виконавця з поданням до суду щодо обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну у разі не виконання боржником своїх зобов'язань.
За інформацією наданою судами Київської області та з проаналізованих справ, судових рішень вбачається, що подання державних виконавців не відповідають вимогам вищезазначеної Інструкції, не містять відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання, не містять доказів що державним виконавцем вчинено всі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження» по виконанню виконавчого документу, а також доказів ухилення боржника від виконання зобов’язання.
Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України погоджується з начальником відділу ДВС, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (суб'єкт подання).
В справах надісланих з Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду замість грифу погодження, в поданнях поставлений гриф «Затверджую», що не відповідає правилам діловодства, а саме Наказу МЮУ №2274/5 від 25.12.2008  «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби».
Пунктом 11.1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачає, що про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника. З врахуванням цього,  правильним було б, до подання долучати повідомлення боржнику про направлення до суду подання. Оскільки це б відповідало  ст.6 Конвенції про захист прав людини, ч.2 ст.6 ЦПК України.
6.3. Докази ухилення від виконання зобов'язань
Як засвідчили матеріали узагальнення проблемним питанням є саме надання державним виконавцем доказів ухилення боржника від виконання зобов’язання.
Під ухиленням розуміються дії або бездіяльність особи, спрямовані на невиконання рішення суду. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від виконання рішення суду, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання рішення.
Суди відмовляли у задоволенні клопотань за недоведеністю саме ухилення боржників від виконання зобов'язань а такожнеповноти вчинення виконавчих дій, відсутністю доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
За інформацією наданою місцевими судами у більшості справах суди відмовляють у задоволенні подання державного виконавця, що становить 58,04% від кількості розглянутих, задоволено подання – 41,53%.
 
7. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку
Підставами для скасування ухвал судів першої інстанції були допущені судами помилки щодо порушення процедури розгляду подання, недоведення ухилення особи від виконання зобов'язання, неврахування доказів, що свідчать про ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Ухвалою від 28 січня 2014 року (справа № ІНФОРМАЦІЯ, провадж. № ІНФОРМАЦІЯ) ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2013 року скасовано, постановлено нову ухвалу. Подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції А. про тимчасове обмеження права виїзду за кордон З. залишено без задоволення.
Судом  в ухвалі вказано, що відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 подання державного виконавця повинно містити, зокрема, підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Однак, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, повно і всебічно не з'ясував фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення питання.
Як вбачається із листа Управління Пенсійного Фонду України у м.Ірпені від 27.01.2014 року із пенсії З. в рахунок погашення загального боргу в сумі 10 107,54 грн. утримано 3667,49грн., а виконавчий збір в сумі 1010,75 грн. утримано повністю.
Вказані обставини свідчать про відсутність факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
З аналогічних підстав скасовано ще 5 ухвал (справи № ІНФОРМАЦІЯ, № ІНФОРМАЦІЯ, № ІНФОРМАЦІЯ, № ІНФОРМАЦІЯ, № ІНФОРМАЦІЯ)
Також були скасовані ухвали та постановлені нові про відмову у задоволенні заяви, з тих підстав, що державною виконавчою службою були накладені арешти на  майно боржників,  а виконавча служба зволікає з їх реалізацією (справи № ІНФОРМАЦІЯ, № ІНФОРМАЦІЯ).
Як засвідчили матеріали узагальнень деякі суди не в повній мірі досліджують матеріали справи та при постановленні ухвали порушують порядок, встановлений для його вирішення. В такому випадку апеляційним судом справи були направлені на новий розгляд.
Ухвалою апеляційного суду від 15 грудня 2014 року (справа № ІНФОРМАЦІЯ, провад. № ІНФОРМАЦІЯ)  ухвалу Васильківського міськрайонного суду від 20 червня 2014 року скасовано, передано питання на новий розгляд до того ж суду.
При цьому судом зазначено, що задовольняючи подання про обмеження у праві виїзду за межі України Д., суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України не з`ясував усі обставини необхідні для правильного вирішення справи, а саме, не з`ясував чи мало місце ухилення Д. від виконання зобов`язань з моменту відкриття виконавчого провадження до звернення до суду з вказаним поданням, а також не перевірив чи вживались державним виконавцем заходи щодо виконання виконавчого напису, оскільки таких даних матеріали справи не містять.
За таких обставин, обмеження у праві виїзду за кордон судом першої інстанції було застосовано передчасно, без належного з`ясування фактичних обставин, що підлягають перевірці.

         
Верховний Суд України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року звернув увагу, що за змістом ч. 2 ст. 377-1 ЦПК вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов’язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Наприклад, ухвалою апеляційного суду від 11 листопада 2014 року (№ІНФОРМАЦІЯ, провад. № ІНФОРМАЦІЯ) ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2014 року скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційним судом було зазначено, що судом першої інстанції не витребувано матеріали виконавчого провадження для перевірки тих обставин, що державним виконавцем вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання рішення, а також що боржник отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження і мав можливість добровільно виконати рішення, та про те, що боржник  вчиняв дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, за час виконання рішення виїжджав за межі України, що призвело до небезпеки утруднення чи неможливості виконання рішення, або боржник безпідставно не заявлявся на виклики державного виконавця.
Обов’язком суду є повідомлення державного виконавця про час і місце розгляду подання для забезпечення його участі. Однак у матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення виконавчої служби про час і місце розгляду справи, що позбавило державного виконавця можливості скористатися своїми процесуальними правами суб’єкта подання і виконати процесуальні обов’язки.
8. Інші питання розгляду справ про обмеження виїзду  з України
Як вбачається з вивчених під  час проведення аналізу справ, деякі суди вирішують питання які не належать до їхньої компетенції. А саме ухвалюють судові рішення про вилучення паспорта ( справи № ІНФОРМАЦІЯ - Ірпінський міський суд,№ ІНФОРМАЦІЯ - Білоцерківський міськрайонний суд), хоча право вибору способу виконання такого обмеження належить органу, до компетенції якого входить питання про забезпечення виїзду з України.
З аналізів надісланих судами вбачається, що суди відмовляли в задоволенні подання, в зв’язку з відсутністю в матеріалах подань відомостей про те, що особа має паспорт для виїзду за кордон ( Таращанський, Фастівський місцеві суди).
В Білоцерківському міськрайонному суді розглянуто справи (№ ІНФОРМАЦІЯ,  № ІНФОРМАЦІЯ), в яких суд виходив з того, що  в частині тимчасового обмеження  виїзду за  межі України  до Російської Федерації та Республіки Білорусь подання належить задовольнити і обмежити боржнику тимчасово до виконання зобов'язання за рішенням  виїзд  за межі України за паспортом громадянина України. В іншій частині подання задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до матеріалів подання боржник не отримував паспорт для виїзду за кордон.
Судом вказано, що виїзд особи за кордон за межі України - в країни, які входили до складу  колишнього СРСР і з якими укладено відповідні міжнародні договори - зокрема до Російської Федерації та Республіки Білорусь, здійснюється за паспортом громадянина України.
Однак ст.377-1 ЦПК України передбачає обмеження у праві виїзду взагалі, а не способи обмеження.
Також деякі суди направляють ухвали про обмеження виїзду з України до Державної прикордонної служби України (Вишгородський, Ірпінський, Києво-Святошинський суди) до ГУ МВС України  (Яготинський районний суд) для виконання. Хоча обов'язок щодо направлення завіреної належним чином копії ухвали суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань в Адміністрацію ДПС покладається на державного виконавця так як і припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням.
У разі виконання боржником зобов'язань, покладених на нього рішенням, та у зв'язку із закінченням виконавчого провадження на підставі ч.1 п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»  державний виконавець виносить відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження, копія якої підлягає обов'язковому направленню до Адміністрації ДПС для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.
Однак, деякі суди помилково  виносять судові рішення про зняття обмеження у виїзді за межі України.
Як приклад можна навести справу   ІНФОРМАЦІЯ, яка розглянута Фастівським міськрайонним судом у позовному провадженні та ухвалено рішення від 28 листопада 2013 року про скасування тимчасового обмеження у праві її виїзду за межі України, накладене ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2012 року.
Судом вказано,  що станом на день розгляду справи Т. вже не являється директором ПП «Ангора-В», а також, що на даний час в провадженні ВДВС Фастівського МРУЮ відсутнє виконавче провадження, стороною якого є ПП «Ангора-В».
Майже у всіх справах, надісланих для проведення аналізу відсутні ухвали про відкриття провадження по справі  (ст.122 ЦПК України).
У більшості ухвал про задоволення подання в мотивувальній частині викладені обставини, тотожні змісту подання державного виконавця без посилання на конкретні докази, та відсутній висновок про те, що боржник дійсно ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, не наведено аргументів для застосування обмеження боржника у праві виїзду за межі України (Яготинський, Вишгородський, Бородянський Фастівський місцеві суди).
Сквирським судом в ухвалах винесених в порядку ст.377-1 ЦПК України зазначається строк звернення виконавчого документа до виконання один рік.
Проаналізувавши Закон України «Про виконавче провадження» (ст.17, 22), Рішення  Конституційного Суду № 5-рп/2013 ( v005p710-13 ) від 26.06.2013 р. можна зробити висновок, що ухвала про застосування обмеження боржника у праві виїзду за межі України не є виконавчим документом, а спрямована на забезпечення повного виконання відповідного судового рішення та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і підлягає виконанню у раніше відкритому на підставі судового рішення виконавчому провадженні як процесуальний акт (документ). (Офіційне тлумачення положення п.2 ч.2 ст.17 див. в Рішенні Конституційного Суду № 5-рп/2013 (v005p710-13) від 26.06.2013 р.).
Результати проведеного узагальнення свідчать, що суди в цілому дотримуються вимог законодавства при розгляді справ даної категорії. Проте зміст проаналізованих судових рішень та матеріалів справ дає змогу зробити висновок про те, що деякі суди порушують порядок, встановлений для його вирішення, не в повному обсязі з’ясовують обставини справи, недають правильну юридичну оцінку доказам, що свідчать про ухилення боржника від виконання зобов'язань.
 
 
 
 
 
Суддя апеляційного суду
Київської області                                                                   Верланов С.М.
 
 
 
 
 
 
 
 
_________________________
Аналіз підготовлено суддею Верлановим С.М., начальником відділу статистики та узагальнення судової практики Чабанюк Т.Г.